Дальтонізм - це особливість зору, при якій людина втрачає чутливість до кольорів і перестає їх розрізняти. Вперше я зіткнулася з дальтонізмом у 2021 році на уроці психології в школі. Ми грали в гру на швидкість реакції, де потрібно було швидко називати кольори. Один із гравців нашої команди постійно помилявся і витрачав значну кількість часу на те, щоб назвати колір. В результаті наша команда програла. Я відчув розчарування, але не через програш, а через те, що на нього посипався шквал обзивань, таких як "дальтонік", причому інші діти використовували дальтонізм як образу.

Кілька років по тому, коли ми всі обмірковували свої кар'єрні шляхи та університети, той самий хлопець виявив у себе дальтонізм під час тесту на придатність до пілотування. Мені було дуже шкода його, адже він мріяв стати пілотом, а з дальтонізмом це було неможливо.

Заглибившись у тему, я зрозуміла, як багато людей навколо мене страждають на дальтонізм, від якого страждає 8% усього чоловічого населення. У кожної людини з цієї групи своя історія боротьби: хтось боїться осуду та насмішок, хтось злиться на свою особливість у повсякденному житті. А ще є дитина, яку сварять за те, що вона неправильно намалювала веселку, або хтось, хто відчуває розчарування через те, що не може розгледіти всі кольори помади своєї дівчини. Всі ці сценарії викликають у мене бажання нормалізувати ставлення до дальтонізму, прийняти різні ступені його прояву та виховувати толерантність.

Цією серією фотографій я хочу показати світ очима дальтоніків, зобразивши труднощі, з якими вони стикаються у повсякденному житті.